
Профспілка працівників освіти і науки просить Міністерство освіти і науки врахувати пропозиції п...
Вівторок, 25 лютого 2025Ученість — солодкий плід гіркого коріння.
Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів
Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.
Важлива не кількість знань, а якість їх.
Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.
Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.
Бич людини - це уявлюване знання.
Знання - сила.
Знання - знаряддя, а не ціль.
Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.
О, слово! будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! в горі спинися!
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
Олександр Олесь
Щедро і розмашисто війнув травень рідному краю майже літнього тепла, розлився своїми незбагненно свіжими весняними кольорами, привабливими ароматами весняного цвітіння, радістю оновлення самого життя.
В оце буйноцвіття вплітаються урочисто травневі дати свят, серед яких – День слов’янської писемності і культури.
З великим піднесенням відгукнулося вшанування творчого слова в Донбаській державній машинобудівній академії.
25 травня 2015 року за участю викладачів кафедри мовної підготовки і студентів ІІІ курсу факультету економіки і менеджменту, які вивчають дисципліну вільного вибору «Ділова риторика», було проведено літературний вечір «О, слово рідне, хто без тебе я?».
У святкуванні Дня словесності в черговий раз взяв участь випускник нашого навчального закладу Іван Федорович Доля. Після виступу канд. філол. наук, доцента кафедри Лисак Л. К. про неоціненну значущість створення Кирилом і Мефодієм слов’янського алфавіту, що стало наслідком великого поступу розвитку науки, культури, побуту багатьох слов’янських народів, увага зібрання була спрямована на літературний доробок поета Івана Федоровича Долі.
У приміщенні лунали тексти і недавно складених віршів, і написаних раніше: «Мій рідний край», «Калини жар», «Усміхнулась гілка у свічечках бузкових», «Моєму місту», «Життя – це горіння», «Хтось так леліє…», «Родинне джерело» та ін.
З особливим натхненням звучали слова спомину раннього дитинства, присвячені матері:
«У бузковім світлі вечори і ранки,
А я лиш тільки вийшов з-під стола.
Пізнань наснагу сипали світанки,
Мужніли до мандрівок два крила.
Вільніше з ними розпрямлялись плечі –
За обрієм…були й нові світи!
Жага мандрівок зваблює малечу…
Як мамі б мене в поле повести?
Йдемо…Тримаюсь матері надійно…».
Любов до рідного краю – провідна ідея багатьох віршів поета:
«Я відчув життєдайную силу,
Коли там, вдалині від людей,
Пригорнув, мовби дівчину милу,
Брость калини – мов жар – до грудей…
…Благодать розлилася довкола,
Гордість краю пашіла в лице.
В мить таку знов дзвенить колискова –
П’є душа моя диво оце.
Я відчув життєдайную силу,
Коли там, вдалині від людей,
Пригорнув, мовби рідну країну,
Брость калини до спраглих грудей…»
Не залишили байдужими присутніх ліричні твори автора про кохання:
… Оживает в душе время яблонь цветенья;
Теплый ветер «поправил» прическу твою.
Твой приезд –
в одиночестве –
круг для спасенья, –
Вижу ласковый взгляд.
И от счастья пою.
Пусть в разлуке –
за кадром –
года пробежали, –
Моя вера не гаснет,
ты –
жизни причал!
Наша счастья звезда растворила печали
И, где ты, –
для меня там –
начало начал!
І. Ф. Доля не лише декламував власні вірші, а й запропонував послухати перекладені ним українською мовою поезії О. Блока (з російської), Ю. Тувіма (з польської).
Виступ поета-аматора неодноразово супроводжувався бурхливими оплесками.
На згадку про захід усі присутні сфотографувалися.