
21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Мова – це більше, ніж слова. Це пам&...
П'ятниця, 21 лютого 2025Ученість — солодкий плід гіркого коріння.
Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів
Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.
Важлива не кількість знань, а якість їх.
Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.
Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.
Бич людини - це уявлюване знання.
Знання - сила.
Знання - знаряддя, а не ціль.
Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.
Навесні Краматорська міська рада ухвалила рішення назвати вулицю на честь Аліни Остафійчук – викладачки кафедри менеджменту ДДМА, кандидатки економічних наук, поетеси, журналістки, однієї з засновників газети «Академія» і заступниці редактора медіагрупи «Академія», організаторки та редакторки художньо-літературного журналу «Альманах муз», співзасновниці міжнародного творчого ордену «Коріння неба», а також благодійного фонду «Друг» для підтримки бездомних тварин.
Аліна Остафійчук народилася 7 грудня 1979 року в Краматорську. Закінчила Донбаську державну машинобудівну академію і залишилася в ній працювати, із блиском захистила кандидатську дисертацію.
Перші вірші прийшли до Аліни ще в школі. А всерйоз поезією вона захопилася вже в підлітковому віці.
Аліна Остафійчук – лауреат обласної літературної премії імені М. Рибалка, Першого всеукраїнського пісенно-поетичного фестивалю «Місто Дружби запрошує», акції «Жінка Донеччини» в номінації «Журналістика».
Вірші видавалися в альманахах Дніпра, Запоріжжя, Києва та інших міст. Автор книг: «Єднання двох сердець» (2000), «Бісерне визнання» (2001), «Притиснутися до землі» (2005), «На дотик» (2007), «Природний відбір» (2010), а також дитячої книги «Казки» (2010). Семитомний збірник творів був виданий батьками вже після смерті поетеси у 2014 році та приурочений до її 35-річного ювілею.
30 серпня 2010 року Аліна загинула в автокатастрофі, повертаючись з похорону свого друга – поета Влада Клена. Похована в селищі Біленьке, на Крейдяній горі (Краматорськ).
Аліна Остафійчук кожен день свого недовгого життя, усього 30 років, проживала з користю, розбудовуючи наш виш, місто, країну. Вона робила наш світ кращим своїми статтями в ЗМІ, своїми віршами, проєктами, яких було безліч, своєю посмішкою. Вона завжди в наших серцях.