У науки немає кордонів

Раніше ми вже повідомляли, що у серпні цього року аспірант кафедри фізики ДДМА Антон Михайлович Тютюнник поїхав на стажування до колумбійського університету, з яким наша Академія уклала договір про співпрацю та взаємодопомогу в науковій сфері. Результатом стажування стануть спільні наукові розробки та наукові статті у провідних світових журналах. Ми зв'язалися з Антоном Михайловичем, і він розповів багато цікавого про стажування, Колумбію і про те, чого йому найбільше не вистачає.

– Як ви потрапили на стажування до Колумбії?

– Два роки тому, коли мій науковий керівник, завідувач кафедри фізики ДДМА, професор, д-р фіз.-мат. наук Віктор Миколайович Тулупенко відвідав Колумбію, він запропонував мені у майбутньому теж пройти там стажування. Для цього необхідно було провести певну підготовчу роботу: оформити документи, підучити теорію, і головна вимога – базове знання іспанської мови. Цього літа я он-лайн (через Скайп) здав іспит з іспанської мови (компетентність розуміння прочитаного), отримав відповідний сертифікат і вже на початку серпня прибув до міста Медельїн в Колумбії.

– У чому полягає стажування? На яку тему ваша робота?

– Стажування полягає як в перейманні досвіду закордонних колег, так і в поширенні вітчизняних наукових розробок. Також важливим є повсякденне використання англійської та іспанської мов (за що вельми вдячний кафедрі іноземних мов ДДМА).

Кожного тижня я відвідую кілька наукових семінарів з фізики. Згодом сам буду доповідатись. У Медельїні я продовжив дослідження за темою моєї дисертації (якщо коротко, це математичне моделювання фізичних процесів у напівпровідниках), зацікавився дослідженням оптичних властивостей квантових точок та іонізованих дельта-легованих квантових ям. Вивчив нові наукові підходи, які згодом планую використати у своїх розрахунках.

– Розкажіть про університет, в якому проходить стажування?

– Спочатку треба сказати, що Медельїн, область Антиокія, – це друге за розмірами місто в Колумбії (населення близько 3 млн. чол.), і Антьокійський університет, в якому я стажуюся, відповідно, теж дуже великий. У принципі, це багатопрофільний навчальний заклад з різними напрямками підготовки: природничі науки (фізика, хімія, біологія), мистецтво (музика і хореографія), філологія (більше 10 іноземних мов), медицина, інженерно-технічний напрямок, архітектура.

Територія університету досить велика, більше 30 корпусів. Є окремий навчальний медичний корпус з діючою лікарнею та багатоповерховий науково-дослідний центр з лабораторіями. Є інші корпуси, яких я ще не бачив. На території є історико-краєзнавчий музей, наукова бібліотека, кілька спортивних майданчиків, басейни, тенісні корти, ботанічний сад. Зовсім несподівано було побачити відділення туристичного агентства: студентам і викладачам часто доводиться відвідувати інші країни. Сподобався сувенірний кіоск, де всі речі з емблемою університету: одяг, канцелярія, туристичне приладдя, чашки. Також є безліч продуктових кіосків, в яких є все, від печива, фруктів до м’ясних страв.

– Розкажіть, будь ласка, про ваших колумбійських колег? Можете порівняти рівень науки та освіти в Україні і Колумбії?

– Ну, це досить широке питання. За цей час я познайомився з багатьма людьми і з деякими працюю і спілкуюсь кожного дня. Обмінюємось літературою, обговорюємо інтереси та інше.

Усі люди досить доброзичливо ставляться. Більшість науковців вільно розмовляє кількома мовами. Багато викладачів хоча б раз стажувались за кордоном, і закордонні колеги постійно відвідують університет. За цей час я встиг попрацювати з людьми з Колумбії, Мексики, Куби, Туреччини, Чилі.

Рівень науки і освіти, мабуть, оцінити не зможу, але скажу, що у них давно впроваджена європейська система освіти з кредитами і модулями, академічною мобільністю, самостійним вибором дисциплін, активною самостійною позаурочною роботою.

– Колумбійські студенти схожі на наших?

– Ну, всі люди чимось схожі. Не буду порівнювати, просто розповім. Студенти навчаються з 6.00 до 20.00, і це лише те, що я бачив. Багато хто має ноутбук. Бібліотека, яка працює з 6.30 до 20.00, постійно заповнена. Різноманітні секції завжди мають відвідувачів. Студентському телебаченню в університеті вже 30 років. Молоді люди активно беруть участь у науковій і розважальній роботі.

Студенти активно займаються комерцією, продаючи все, що можна. У коридорах стоять лотки з солодощами, книгами, прикрасами. Молоді тут дуже багато, і вона усюди! Сидять на лавках і сходах, сплять в коридорах і на газонах!

З іншого боку, студенти аж занадто політично активні. За два місяці мого перебування в університеті відбулось 4 великих страйки, які поліція заспокоювала сльозогінним газом. Студенти пообписували стіни і пошкодили тротуари примітивною вибухівкою. Їх політичні вимоги я так і не зрозумів, але вони не зовсім стосуються освіти. Хоч і заборонено, але студенти палять на території університету, і не лише цигарки.

– Які ваші найяскравіші враження про Колумбію? Що очікували, а що здивувало?

– Почнемо з того, що це моє перше закордонне відрядження, тому я не знав, чого очікувати. Спочатку це був переліт з Європи в Латинську Америку, який тривав 12 годин. Згодом я побачив дуже велике місто, переповнене автомобілями. Я не можу сказати за всю Колумбію, але у Медельїні дуже чисто. Це місто поєднує в собі як пам’ятки архітектури, так і новобудови. До речі, будують тут надзвичайно швидко.

Сподобались дороги та мости, хоча вулиці дуже вузькі. Більшість доріг є односторонніми і мають обмеження швидкості 30 км/год., за чим слідкують приховані камери. Тротуари обладнані спеціальним чином для пересування інвалідів та сліпих. В університеті, до речі, сліпі студенти можуть пересуватись без сторонньої допомоги. У місті багато поліції і військових. У Медельїні єдине у Колумбії метро і канатна дорога. Кілька гірських районів міста мають замість тротуарів кілометрові ескалатори. У місті діє мережа прокату велосипедів, що досить популярно, вважаючи, що проїзд в автобусі – приблизно 1 долар. Розповідати можна довго.

– Чим займаєтесь у вільний час?

– Я практично не маю вільного часу. Я приїхав сюди навчатись, і тому весь час проводжу в університеті, в середньому з 6 ранку до 18 вечора. Дома лише сплю, читаю новини. Через різницю в часі лише інколи спілкуюсь з рідними. Коли не займаюсь наукою, практикую іспанську та англійську мови зі знайомими. У вихідні дні ходжу в гості до керівника, і там ми знову ж говоримо про науку.

– А які дівчата в Колумбії?

– Різні. Як одружений чоловік, я не задивляюсь на дівчат, але можу сказати, що вони нічим не відрізняються від українських. Ну, хіба що кольором, бо така тут специфіка населення. Ще я не бачив дівчат у спідницях, але, можливо, у моді я не дуже розуміюсь. І все ж українські дівчата найкрасивіші, бо вони наші.

– Сумуєте за домом? Чого найбільше не вистачає?

– Постійно сумую. Але така моя робота, і родина це розуміє. Не вистачає спілкування із сім’єю, але допомагає Скайп. Різниця в часі – 8 годин, а це означає, що коли я сплю, вони вільні, коли вони вільні – я на роботі, а коли звільнююсь – вони вже сплять. Деколи встаю раніше, інколи спілкуємось в обідню перерву.

Ще не вистачає нашого хліба і гречки. У них одна лише рисова каша, причому кожен день, у всіх стравах. На перше, друге і десерт.

– Дякую за цікаву розмову. Успіхів вам і високих досягнень.

– Хочу подякувати газету за цікавість до мене. Студентам побажати успіхів у навчанні. Колегам – мої вітання, подяка за підтримку і змогу відвідати цю країну.

Еліна Пантя