- Деталі
-
Опубліковано: Середа, 15 квітня 2020, 15:14
Національне агентство із забезпечення якості освіти виклало роз’яснення щодо критерію «Навчання та викладання» при акредитації освітніх програм. Агентство вважає цей критерій одним із ключових для оцінки освітньої програми в процесі її акредитації за новими принципами. Тож оцінивши те, як заклади забезпечують якісні показники в цьому аспекті сьогодні, агентство висловило побажання до університетів у цьому контексті.
Студентоцентрований підхід багатьма ЗВО України довгий час забезпечувався винятково через вільний вибір тем наукових робіт та баз практик. Проте з вільним вибором дисциплін завжди були системні проблеми. Державні ЗВО полегшували адміністрування та економили кошти, пропонуючи студентам «вибір без вибору». На сьогодні слід зазначити, що адміністрація університетів, яка раніше блокувала вибір студентів, почала активно пропонувати вибіркові курси. Автономія закладів дозволяє це робити в різний спосіб (від повністю вільного до блокового або ж їхні комбінації), однак безсумнівним є те, що зрушення в цьому напрямку почали відбуватися. Проте у ЗВО залишається багато питань із кількістю студентів для формування групи на предмет, навантаженням під вибіркові дисципліни, кадровим складом, які, утім, потребують індивідуального вирішення.
Стосовно донесення зрозумілої інформації щодо цілей, змісту та результатів навчання, критеріїв оцінювання до учасників освітнього процесу, то це питання тривалий час було занадто зарегульованим.
Безліч внутрішньоуніверситетських положень та масивних робочих програм ігнорувалися студентами. Перехід до європейської практики використання силабусів дисциплін відбувся, але не безболісно. У деяких ЗВО проводилися кількагодинні наради на цю тему, у інших – назва «Робоча програма» змінювалася на «Силабус дисципліни» без трансформації змісту або запроваджувалася обов’язкова форма силабусу для всіх. Попри необов’язковість силабусу, слід відмітити, що в процесі спілкування викладача й студента він є чи не найкращим способом донесення необхідної інформації про зміст курсу, методи контролю та результати в короткій та доступній для сприйняття формі (найкраща практика – розміщувати їх на сайті університету та в системі Moodle). До того ж форма силабусу не потребує жодного адміністративного регулювання, хоча це й досі розуміється не всіма.
Поєднання навчання й досліджень в освітньому процесі ЗВО також є проблемним питанням. Відсутність у багатьох освітніх програмах курсів «Академічне письмо», «Критичне мислення», брак кадрового потенціалу для їх викладання на відповідному рівні нерідко формалізують використання досліджень у навчальному процесі й зводять його виключно до друку тез чи статей у співавторстві студента з науковим керівником. Звичайно, ці результати враховуються в показниках активності кафедр, факультетів, при захисті наукових робіт, але, переважно, вимогою й надалі залишається кількість, а не якість.
Оновлення освітніх програм, дисциплін на основі актуальних досягнень у ЗВО відбувається, проте досить часто через примус адміністрації. Актуальні політичні, економічні, соціальні кейси сучасної України та інших країн, які так чи інакше впливають на зміст і структуру більшості дисциплін, можуть якісно підвищити рівень викладання та зацікавленість студентів до їх опанування. Досі не всі викладачі це усвідомлюють. Якщо процес запуску вибіркових дисциплін таки відбудеться, то конкуренція за студента так чи інакше підштовхне науково-педагогічних працівників як до самовдосконалення, так і до вдосконалення своїх курсів.
Інтернаціоналізація діяльності ЗВО є ключовим фактором удосконалення як людського капіталу ЗВО, так і освітніх програм. Багато університетів, що підготували чи залучили якісних фахівців, які вміють писати проєкти, отримують можливість підвищувати кваліфікацію викладачів та студентів через міжнародні програми DAAD, Erasmus+, Eiffel та інші. Проте важливість інституційної чи індивідуальної колаборації у цьому процесі розуміють далеко не всі. Робота з подання гранту мало яким ЗВО оцінюється хоч якось, а рутинної бюрократичної роботи на рівні кафедр та факультетів й досі є більше, ніж потрібно, це знижує мотивацію викладачів до грантрайтингу. Студентська ж мобільність у межах міжнародних програм не настільки доступна й вимагає не лише конкуренції ЗВО за проєкти, але й конкуренції студентів за місця в групах мобільності. Деякі ЗВО, що мають міжнародні проєкти, уміло використовують цей інструмент для підвищення рівня відвідуваності занять, успішності тощо.
На перспективу ЗВО слід орієнтуватися на надання студентам реального, а не удаваного вибору, стимулювати викладачів до оновлення дисциплін згідно з сучасними трендами, проведення якісних наукових досліджень. Важливим у процесі комунікації викладача та студента є встановлення чітких «правил гри», які так чи інакше реалізуються через силабуси, що є гнучким інструментом донесення необхідної інформації та не потребують зовнішнього регулювання. Підвищення якості наукової роботи студентів потребує внутрішньої мотивації самих викладачів, а також серйозної кадрової політики стосовно професорсько-викладацького складу кафедр, факультетів, ЗВО, що базується на прозорих процедурах. Університетам також варто створювати проєктні центри, через які проводитиметься колаборація ініціативних груп викладачів та студентів із навчання грантрайтингу, оцінки ідей та безпосереднього аплікування на гранти. Реалізація принципу «cooperation, not competition» дозволить адміністрації ЗВО на перспективу створити якісно нове внутрішнє середовище, у якому реалізовуватимуться принципи академічної свободи, інноваційного розвитку, що сприятиме як диверсифікації фінансових ресурсів, так і залученню кращих студентів та викладачів.
