- Деталі
-
Опубліковано: Четвер, 21 березня 2024, 03:32
До Всесвітнього дня поезії, який відзначається 21 березня, в Україні проходить Національний тиждень читання поезії – щорічна активність Українського інституту книги.
Цього року темою тижня поезії обрано ДІМ. Гаслом став рядок із вірша сучасної української поетки Ірини Шувалової – «Ріки незмінно течуть додому».
Поняття «дім» для кожного українця і українки набуло щемкого й навіть сакрального значення. Дім для нас тепер про повертання і чекання, про безумовну віру в тих, хто за цей дім бореться. Дім – це світло, котре гріє, навіть, коли вас розділяють тисячі кілометрів. Дім – це чуття себе частиною чогось більшого, частиною родини. Дім – це Україна.
Академія долучається до цієї ініціативи. Публікуємо вірші наших талановитих викладачів, випускників і співробітників.
* * *
Одному терикону
Веселки розрадливий вигин,
Що розганяє пітьму…
Чи чорна розтане крига?
Чи я тебе обійму?
Чи червний шматок породи
До вуст я ще піднесу?
Твою випадкову вроду,
Антропогенну красу
Чи я простовіч відчую?
А вітер твоїх терас?
...Чи щось це серце віщує?
Чи просто тоскно за нас?
Наталка Зміївна
Сумна мелодія
Осінь співає на струнах гітари вітром.
Наче дитина, тікає від мене у сни...
Кольором жовтим фарбує весь простір. Так світло...
Вітер уносить із листям мої думки...
Бачу на фото моє рідне місто. Сумую.
Як там без мене улюблені мої місця?..
Тут так самотньо... Я, начебто, просто існую...
І ще не можу збагнути це все до кінця...
Всюди говорять, що «тут і тепер треба жити».
Я намагаюсь: працюю, співаю, пишу...
Але не можу змиритися і не тужити.
Але я є. Я існую, живу. Я дишу...
Осінь співає на струнах гітари вітром...
Вітер ганяє по колу мої думки...
Я зачекаю. Я вмію. Я зможу. Я сильна.
Тільки б відкрити скоріше ці рідні замки...
Ася Люта
* * *
Сьогодні наснилося мирне життя...
Кав'ярня, посмішки, друзі...
Пропозиції десь заспівати, і я
Так раділа у своїх ілюзіях...
Затишок, спокій, просто весна,
Квітне моє любе місто...
Але прокидаюсь – і знову війна,
І все позбавляється змісту...
Біль. Тільки біль в моїм серці тепер.
Було життя і забрали...
Сотні чиїсь нездійсненних химер
Жорстко впритул зруйнували!
Як же я мрію, щоб цей дурний сон
Швидше для нас закінчився.
Щоб в Україні жили в унісон!
І рідний край відродився!
Ася Люта
Краматорськ – це Україна! (пісня)
Куплет 1:
Хочу бачити квітучу Україну.
Але знов до наших міст прийшла війна!
Відібрала в нас життя!
І тепер не знаю я,
Коли знов побачу рідні я місця...
Приспів:
Краматорськ – це Україна!
Це місто, що з тобой завжди.
Незалежні та єдині
В майбутнє йдемо я і ти.
Куплет 2:
І нехай злітає к зорям моя мрія
Разом з прапором, як небо і поля...
Мрія кожного проста:
Хай закінчиться війна!
Ми повернемось і точно знаю я:
Приспів.
І настане Перемога!
І відновиться земля!
Ася Люта
* * *
Коли мене питають: «Де ти живеш?»,
Я згадую не зйомну квартиру, авжеж.
Я згадую край, де сонце рождає,
Я згадую ліс, що дощенту палає.
Мій дім гірко пахне попелом й пилом,
Він вкритий сажею і білим димом.
Там гола земля під кусючим вітром,
Там нічого не значить краватка чи мітра.
У моєму домі – криваві дощі,
Грім у січні і мертва гнітюча тиша,
Там пишуться легко сумні вірші,
І спиться без зайвих пігулок міцніше.
Мій дім будували із болю і смутку,
Стирали його, і людей, і здобутки.
Там сотні слідів і мільйони відбитків,
Там пам'ять на фото, і жодних пожитків.
Вікторія Повержук
* * *
На здощілому склі
Ти рисуєш світи,
Разом з богом розширюєш Всесвіт.
Прорисовуєш дні
І збираєш пісні
З снів забутих і знову воскреслих.
Час за обрій біжить.
Ти живеш на межі
Між минулим і ще не здійсненним.
Хоч здається тобі,
Що так буде завжди, –
Хтось знайшов вже ключі від Геєнни.
Скаженіє орда.
На знаменах – біда.
Це було вже – і знову, і знову.
І ми встоїмо знов,
Бо вплела ти любов
У розгорнуту в небі покрову.
Сокіл знову летить.
Вічність менша за мить.
В землю божу лягає насіння.
Ми – апокриф життя
На руїнах буття
І вцілілого світу сумління.
Зло готує жнива.
А ти – воля жива,
Синьо-жовта безстрашна країна.
Ти – і хліб, і вода,
І весна молода,
Й наша правда, як серце, єдина.
Олена Седлецька
