ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Вітаємо ювілярів!
1.jpg

Ректорат, профком і медіагрупа «Академія» щиро вітають ювілярів червня 2024 року:

П'ятниця, 28 червня 2024
На засіданні Вченої ради ДДМА
1.jpg

На червневому засіданні Вченої ради ДДМА вирішена низка важливих питань. З доповіддю про нову ре...

Четвер, 27 червня 2024
Розпочались ЄВІ та ЄФВВ для майбутніх магістрантів та аспірантів
2.jpg

В Україні розпочалась основна сесія вступних випробувань вступників в магістратуру та аспірантуру.

Середа, 26 червня 2024
Легкоатлетка ДДМА здобула золоту медаль на етапі Кубку України з метань у Києві
3.jpeg

ІV етап Кубку України з легкоатлетичних метань – всеукраїнські змагання пам’яті заслужених...

Вівторок, 25 червня 2024
На Донеччині 645 випускників 11-го класу – медалісти
1.jpg

Уже третій рік навчання на Донеччині відбувається виключно дистанційно, але важливо, що воно три...

Вівторок, 25 червня 2024

Вшановуємо пам’ять випускників Академії, які полягли за Україну

1.jpg

Під час виконання бойового завдання загинув випускник ДДМА Дмитро Лисицький.

Дмитро закінчив Краматорську школу № 2, потім навчався в Донбаській державній машинобудівній академії. У дорослому житті працював у багатьох місцях, серед них – Новокраматорський машинобудівний завод, де він був заступником начальника 12-го механозбирального цеху.

«Він був хорошим машинобудівельником, грамотним керівником», – згадує його колишній колега по заводу.

З січня 2023 року Дмитро служив у десантно-штурмових військах ЗСУ.

«Ми служили в різних частинах, але, як виявилося, на одному напрямку, – розповідає друг Дмитра, з яким вони були знайомі зі шкільних років і який також захищає Україну в лавах Збройних сил. – Коли «войнушка» почалася, тоді я його востаннє бачив. Говорили про буденні речі, про які зазвичай говорять хороші друзі: як сімʼя, як діти, як батьки. Потім я пішов до армії, він – пізніше».

Дмитро Лисицький не дожив до свого 48-річчя трохи більше двох тижнів. Військового поховали на кладовищі у селищі Ясногірка (Краматорськ). Провести солдата в останню путь прийшли його родичі, друзі, колишні колеги й побратими.

Вічна памʼять герою!


На сторінці «Герої війни» ми вшановуємо пам’ять випускників і студентів ДДМА, які полягли за Україну.