ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Абітурієнтів знайомили з нашою Академією
2.jpg

Відбулося перше в цьому році знайомство абітурієнтів з Донбаською державною машинобудівною акаде...

Понеділок, 20 січня 2025
НМТ–2025: дати проведення
2.jpg

Міністерство освіти і науки України офіційно визначило порядок проведення національного мультипр...

П'ятниця, 17 січня 2025
Практичну військову підготовку студенти проходитимуть на канікулах
1.jpg

Практичну частину базової загальновійськової підготовки, що з вересня 2025 року проводитиметься ...

Четвер, 16 січня 2025
У Раді студентського самоврядування ДДМА зміни
3.jpg

Голова Ради студентського самоврядування ДДМА Костянтин Чоста склав свої повноваження у зв&rsquo...

Середа, 15 січня 2025
Пішов з життя викладач Академії Кабацький Володимир Іванович
11.jpg

4 січня цього року після тривалої боротьби із хворобою на 78-му році пішов з життя колишній викл...

Понеділок, 13 січня 2025

Вшановуємо пам’ять випускників Академії, які полягли за Україну

1.jpg

Під час виконання бойового завдання загинув випускник ДДМА Дмитро Лисицький.

Дмитро закінчив Краматорську школу № 2, потім навчався в Донбаській державній машинобудівній академії. У дорослому житті працював у багатьох місцях, серед них – Новокраматорський машинобудівний завод, де він був заступником начальника 12-го механозбирального цеху.

«Він був хорошим машинобудівельником, грамотним керівником», – згадує його колишній колега по заводу.

З січня 2023 року Дмитро служив у десантно-штурмових військах ЗСУ.

«Ми служили в різних частинах, але, як виявилося, на одному напрямку, – розповідає друг Дмитра, з яким вони були знайомі зі шкільних років і який також захищає Україну в лавах Збройних сил. – Коли «войнушка» почалася, тоді я його востаннє бачив. Говорили про буденні речі, про які зазвичай говорять хороші друзі: як сімʼя, як діти, як батьки. Потім я пішов до армії, він – пізніше».

Дмитро Лисицький не дожив до свого 48-річчя трохи більше двох тижнів. Військового поховали на кладовищі у селищі Ясногірка (Краматорськ). Провести солдата в останню путь прийшли його родичі, друзі, колишні колеги й побратими.

Вічна памʼять герою!


На сторінці «Герої війни» ми вшановуємо пам’ять випускників і студентів ДДМА, які полягли за Україну.