- Деталі
-
Опубліковано: Четвер, 09 лютого 2023, 02:18
А ми продовжуємо цикл публікацій, присвячений 70-річному ювілею, який цього навчального року відзначає ДДМА. Попередні публікації, де ми розповідаємо про розвиток нашого вишу, читайте за посиланнями:
ДДМА – 70! Віхи історії. Частина перша
ДДМА – 70! Віхи історії. Частина друга
Кінець 1970-х років. Наш виш збільшується, тому місць у студентських гуртожитках стає недостатньо. За ініціативи ректора КІІ Лева Миколайовича Соколова в 1979 році почалось будівництво гуртожитку № 3. Його будували місцеві СУ1 і СУ2, для яких спорудження гуртожитку було позапланове і йшло за ініціативи ректора КІІ та за підтримки міськкому КПУ. Будуправління надавали необхідне обладнання і матеріали, а також обмежену кількість робітників. Тому в будівництво великий внесок зробили студентські будівельні загони (СБЗ) «Електрон», у яких був чималий досвід будівництва на будівельних майданчиках Сахаліну, Тюмені, Калмикії і в європейській частині країни. У 60–70-ті роки XX століття бійці СБЗ у КІІ були легендарними людьми. Якщо на першому-другому курсах хлопець чи дівчина потрапляли в будзагін, якщо вони показували неабиякі здібності, то це забезпечувало їм роботу в будзагоні до завершення навчання. А студенти-будзагонівці мали велику повагу і славу у виші, вони часто ходили у формених куртках з шевронами і багатьма значками, які підтверджували їх досягнення і рівень. Також це мало неабиякий матеріальний стимул. Адже боєць будзагону на свою зарплатню за 3–4 роки міг придбати навіть автомобіль. Організацію будівельних загонів, як і годиться, узяв на себе комітет комсомолу (секретар – Олександр Ісаєв).
Бійці студентських будівельних загонів працювали на шаленому вітру в мороз, адже будівництво гуртожитку № 3 відбувалося взимку. Вони виконували кладку всіх простінків, а іноді їм доручалась і відповідальна кладка стін і кутів. Це все виконувалося на волонтерських засадах за невеличку премію в 40 руб., яка аж ніяк не могла бути компенсацією за тяжкі умови праці. Але ніхто не нарікав на це, адже студенти добре усвідомлювали, що вони будують житло для себе.
Тому редакція медіагрупи «Академія» звертається до нинішніх студентів. Коли ви заходите в гуртожиток № 3, торкаєтесь стін, пам'ятайте, що це зроблено дбайливими руками таких же хлопців і дівчат, які навчалися в далекі 1970-ті роки. На жаль, з тих часів не збереглись імена героїв. Відомо, що в будівництві гуртожитку брали участь студенти з будівельних загонів, у яких командирами були Юрій Сидельников, Микола Гороженко, Юрій Морока. Прокладав електричні дроти в уже спорудженій будові гуртожитку Олександр Ткаченко, який неодноразово був бійцем і командиром у будівельних загонах, а також очолював зональний штаб СБЗ, який забезпечував політичні, трудові й правові норми в будзагонах зі всіх вишів країни, які на той час прибули для роботи на різні підприємства Лиманського, Слов’янського, Олександрівського районів.
Ректорат КІІ завжди опікувався побутовими умовами життя студентів, нормальними умовами праці і відпочинку. Наприкінці 1970-х років на початку 1980-х зміни в студентському житті були особливо динамічними.
Так, введення в експлуатацію нового гуртожитку покращило не тільки умови життя, а й дозволило навіть покращувати побут сімейних студентів, надаючи їм можливість жити в окремих кімнатах. З'явилися вільні площі, чого не було в часи, коли в КІІ (ДДМА) було тільки два гуртожитки. Вільні площі в гуртожитках почали використовуватися для покращення побуту і відпочинку. Так, у гуртожитках були організовані спортивні кімнати, а кафедра фізичного виховання забезпечила їх спортивним інвентарем. З'явились кімнати для занять факультетських вокально-інструментальних ансамблів. Профспілковий комітет студентів (голова – Вячеслав Медведєв) зі своїм структурним підрозділом – студентським клубом (директор – Володимир Пастернак) забезпечували обладнання кафе й дискотеки в гуртожитку № 3. Професіоналізм керівників художніх колективів студентського клубу забезпечував перемоги на обласних оглядах художньої самодіяльності.
Профспілковий комітет студентів разом зі структурним підрозділом – туристським клубом (голова – Станіслав Сервірог) організували зимовий відпочинок на канікулах щосуботи й щонеділі в спортивно-оздоровчому таборі «Промінь». А влітку турклуб випускав на водні, гірські й парусні маршрути більше двадцяти підготовлених і добре тренованих туристських груп.
Така злагоджена робота ректорату й профспілкового комітету студентів забезпечила перемоги в різних конкурсах. А в конкурсі, який проводили Всесоюзний центральний комітет професійних спілок (ВЦКПС) і Міністерство вищої і середньо-спеціальної освіти (МВССО), на кращу організацію праці, побуту і відпочинку студентів у 1982–83 роках КІІ стала переможцем. Ми посіли в цьому конкурсі II місце в Україні, а потім і I місце в СРСР з нагородженням грамотами МВССО і ВЦКПС і з премією на придбання засобів для культурно-масової і спортивної роботи. Слід відзначити, що в конкурсних показниках динаміка поліпшення умов праці, побуту і відпочинку студентів добре стимулювалася. Оскільки динаміка підвищення добробуту студентів у КІІ не зменшувалась, із року в рік, то це і стало запорукою перемоги.
Далі буде.
Вячеслав Медведєв, головний редактор медіагрупи «Академія»
