- Деталі
-
Опубліковано: Вівторок, 10 жовтня 2023, 14:27
Студентська Революція на граніті стала однією з видатних подій в історії України – їй судилося змінити напрям розвитку нашої країни з ортодоксального комуністичного на демократичний. З трьох революцій, які відбулися в Україні, вона була найбільш організованою. Це унікальне явище, у якому студенти показали себе як досвідчені організатори.
Революція на граніті не мала на той час аналогів у всій Європі, адже «оксамитові революції» Східної Європи в 1989 році проводили досвідчені політики. А ця революція, здійснена студентами, показала, що в Україні виросло нове, молоде покоління, яке не боїться в’язниць і готове відкрито відстоювати свою думку і йти наперекір владі.
Ініційовані генсеком ЦК КПРС Михайлом Горбачовим реформи, направлені на модернізацію радянського суспільства, не дали бажаних результатів і призвели до глибокої соціально-економічної кризи та політизації суспільства. Послаблення ідеологічного переслідування незгідних з політикою комуністів сприяло появі в Україні численних організацій національно-демократичного спрямування, які на перших порівняно демократичних парламентських виборах радянського періоду, що відбулися у березні 1990 року, отримали майже чверть мандатів. Тож у Верховний Раді прогресивні і регресивні рухи створили «Народну Раду» і групу 239 – «За суверенну Радянську Україну».
Незважаючи на ідеологічні протиріччя, Верховна Рада під головуванням комуніста Леоніда Кравчука 16 липня ухвалила «Декларацію про державний суверенітет України», у якій формулювалися тези щодо побудови самостійної держави в рамках нового союзного договору, підготовкою якого займався Михайло Горбачов.
Прагнучи запобігти укладанню нового союзного договору і привести у відповідність чинну Конституцію УРСР до положення «Декларації про державний суверенітет», «Студентське Братство Львівщини» та «Спілка незалежної української молоді» розпочали акцію ненасильницької громадянської непокори – 2 жовтня 1990 року в Києві на площі Жовтневої революції (нині – Майдан Незалежності) кілька десятків студентів з Києва, Львова та Дніпропетровська оголосили про початок голодування і близько 20-ї годин звели намети. Студенти зуміли зробити винятково правильну організацію своєї акції протесту. Організували охорону наметового містечка, у функції якої входило запобігання проникненню сторонніх елементів, – адже КДБ намагалося заслати на територію протесту своїх агентів, щоб зганьбити протестувальників. КДБ намагалося представити студентська страйк як збіговисько хуліганів, п’яниць і розпусників, але студенти змогли протидіяти досвідченим агентам і не допустити провокацій. Слід зазначити, що ЗМІ не давали правильну картину того, що відбувалося.
Станом на 3 жовтня в голодуванні брало участь 137 осіб і на площі налічувалося 49 наметів, була створена координаційна рада протестувальників, які очолили три співголови – Олесь Доній, Маркіян Іващишин та Олег Барко. До речі, за периметр акції не могли одночасно вийти два з трьох співголів, а також не могли одночасно виходити деякі активісти, яких могли затримати КДБісти.
9 жовтня були сформульовані вимоги студентства – перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року, повернення на територію УРСР українських солдатів, які проходили строкову службу за межами України, націоналізація майна Компартії України та ЛКСМУ, відмова від підписання нового союзного договору і відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола як активного поборника збереження СРСР.
Слід зазначити, що з трьох революцій тільки в першій – Революції на граніті – було виконано більшість вимог. До речі, Олесю Донію дали змогу виступити з трибуни Верховної Ради. Комуністична група 239 сподівалася, що Доній викладе вже відомі вимоги, зал покиває головами, скажуть, що студенти молодці, пообіцяють їм, що розглянуть вимоги, і все закінчиться. Але Олесь Доній висловив вимогу надати йому слово на всіх каналах телебачення наживо, на що комуністам прийшлося погодитися. Це було перше правдиве висвітлення подій Революції на граніті. Виступ Донія забезпечив підняття революційного руху на промислових підприємствах Києва і країни.
На підтримку вимог студентів 10 жовтня голодування оголосило 9 депутатів Верховної Ради, біля якої 16 жовтня з'явилося друге наметове містечко з 11 палаток, де було 45 голодувальників. Загалом у цей день у голодуванні брало участь 298 студентів (27 з них голодували з першого дня), яких страйками підтримали вищі та технікуми Києва і Львова. Цього ж дня для розгляду вимог протестувальників була сформована погоджувальна комісія Верховної Ради на чолі з Іваном Плющем, до якої увійшло по п'ять представників від більшості, опозиції та студентства.
«Революція на граніті», як її згодом назвала преса, завершилась 17 жовтня 1990 року, коли Верховна Рада 314-ма голосами «за» при 38-ох «проти» ухвалила постанову № 402-XII «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року», котрою задовільнила більшість висунутих вимог – у 1991 році провести референдум з питання довіри Верховній Раді Української РСР 12-го скликання, ухвалити Закон про проходження строкової військової служби громадянами України на території республіки, утворити тимчасову комісію з питань націоналізації майна КПРС та ВЛКСМ на території України, не укладати новий союзний договір до ухвалення нової Конституції України та привести чинну Конституцію УРСР у відповідність до положень «Декларації про державний суверенітет».
Усі вимоги були виконані.
23 жовтня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла відставку Віталія Масола, який як чинний депутат, продовжив роботу в комісії ВР України з питань планування, бюджету, фінансів та цін, і ухвалила рішення про скасування 6-ї статті Конституції про керівну роль Комуністичної партії. Після провалу путчу у Москві, 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР 12-го скликання конституційною більшістю ухвалила Акт проголошення незалежності України і як Верховна Рада України 1-го скликання без перевиборів пропрацювала до 22 квітня 1994 року.
