
21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Мова – це більше, ніж слова. Це пам&...
П'ятниця, 21 лютого 2025Ученість — солодкий плід гіркого коріння.
Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів
Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.
Важлива не кількість знань, а якість їх.
Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.
Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.
Бич людини - це уявлюване знання.
Знання - сила.
Знання - знаряддя, а не ціль.
Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.
У ДДМА 31 травня, за участю директора Інституту української мови АН України Павла Гриценка, пройшов круглий стіл «100 років Української революції – 100 років боротьби за утвердження української державності та національної самоідентифікації». Його організували ДонОДА й Краматорський міський виконком, а брали участь численні діячі культури, філологи, представники громадських організацій і молодіжних об’єднань.
Цей захід не можна назвати рядовим або «для галочки», адже національна ідентифікація – це те, чого нам бракувало всі 25 років і відсутність чого призвела до окупації Криму й війни на Донбасі. Доповідачі й присутні з’ясовували причини поразки УНР у XX сторіччі, яка відображається і в подіях наших днів. Більшість доповідей викликали дискусії. Червоною лінією через всі доповіді пройшов основний чинник нашої ментальності – мова. Протягом усієї історії очільники Росії робили титанічні зусилля зі знищення мови. Навіть у недавній історії, у 30-і роки українська інтелігенція зазнала репресій, які вчинив НКВД. Були розстріляні або вислані до Сибіру безліч сподвижників української нації. Директором Інституту української мови АН України Павлом Гриценком була продемонстрована карта областей поширення української мови 1871 року. Область охоплює землі від Кубані до Чернігівської і Воронезької областей. І якщо, не дивлячись на всі потуги загарбників, нація існує, це говорить про велику усталеність нашого менталітету.
Розглядалося питання: куди поділися українці Донбасу? Адже ці місця споконвічно були україномовними. І навіть у Краматорську, який бурхливо розбудовувався, починаючи з 30-х років, назви магазинів писались українською.
Ще одне з питань, яке було розглянуте на заході, – спротив жителів Донеччини, Слобожанщини та інших місць України нищенню української культури. Як відомо, у наших місцях була одна з потужних спілок ОУН і УПА, яка зберігала корені української культури на Сході.
Підняті питання нашої ментальності, мови, історії необхідно ще ретельно досліджувати різними фахівцями. Головне, що ми нарешті вийшли з-під впливу і стали на шлях свого історичного розвитку.