Історія профспілкової організації Краматорського індустріального інституту починалася в п’ятдесяті роки разом з історією інститута (філії Донецького індустріального інституту), який був організований на потребу промислових підприємств міста.
Її першим керівником з 1953 по 1957 рік був Василь Іванович Щербаков. Учасник Великої Вітчизняної війни, чудовий педагог і вихователь, він вмів знайти підхід до кожної людини. Він поважав і дуже серйозно відносився до студентів, розуміючи, що вони дуже хотіли отримати знання, незважаючи на те, що навчаються по вечірній формі навчання. Василь Іванович знаходив порозуміння з кожним працівником і студентом. При його безпосередній участі інститут поступово ставав на ноги, обладнувалися учбові корпуси, організовувались колективи підрозділів і кафедр.
В 1957 році головою профспілкової організації вибирають талановиту людину, яка працювала разом з Василем Івановичем, викладача з великої літери, також учасника Великої Вітчизняної війни Георгія Феодосійовича Кисельова, завідувача кафедрою іноземних мов.
Він, продовжуючи традиції, дуже багато уваги приділяв створенню колективу, особливо після того, як інститут з філії Донецького індустріального інституту став самостійним Краматорським індустріальним інститутом, а профспілкове бюро було перетворено в місцевий комітет.
В ті роки перебування на посаді голови профспілкової організації обмежувалось п’ятьма роками, тому в 1962 році він передав керування організацією Прокоф’єву Рему Вікторовичу також талановитій людині і організатору.
Він разом з новим ректором інституту Єжовим Григорієм Івановичем починає будівництво нового учбового корпусу і гуртожитку на новому місці, але обставини склалися таким чином, що в 1964 році він передає керівництво профспілковою організацією знову Кисельову Г.Ф., який дуже активно знову взявся до роботи і багато зробив для укріплення організації, тим більш що вже були студенти денного відділення, які також вже входили до складу профспілки.
В 1965 році Георгія Феодосійовича секретарем партійної організації і він передає керівництво профспілкою кандидату технічних наук Золотухіну Миколі Михайловичу, завідувачу кафедрою «Машини і технології обробки металів тиском».
В ці роки починається пошук земельних дільниць під будівництво спортивно-оздоровчих таборів. Рішення цих питань потребує дуже багато часу, а Микола Михайлович закінчував роботу над докторською дисертацією, тому він виходить з проханням до профспілкового комітету звільнити його з цієї посади і передає керівництво Авдєєву Олександру Григоровичу.
Авдєєв О.Г. очолював профспілкову організацію з 1967 по 1969 рік і зробив дуже багато в співпраці з партійною організацією по посиленню ролі проф. спілкової організації. Він як учасник Великої Вітчизняної війни і офіцер запасу прекрасно розумів, що тільки сильна профспілкова організація може зробити дуже багато.
В 1969 році до керівництва профспілкової організації приходе дуже інтересна і неординарна людина, учасник Великої Вітчизняної війни Олександр Сергійович Гопта. Ця людина має свої думки, щиро їх відстоює. Під його керівництвом дуже інтенсивно починається будівництво спортивно-оздоровчих таборів. Він вирішує питання постачання матеріалів і саме будівництво. Поступово уходять в історію пала точні містечка і на їх місто приходять дерев`яні будинки, будується їдальня. Уся ця робота виконується при активній роботі Олександра Сергійовича завідуючим кафедрою.
В 1971 році він передає керівництво профспілковою організацією, оставляючи за собою право керівництва будівництвом спортивно-оздоровчих таборів, не менш порядний і принципіальній людині Лісовому Миколі Петровичу.
Він дуже багато уваги приділяє господарським питанням, розвитку підрозділів інституту, закупівлі обладнання, укріпленні матеріальної бази.
Профспілкова організація була кузнею для підготовки керівників, тому в 1973 році він переходе на партійну роботу, а профспілкову організацію очолює не менш порядна людина, яку добре знали і поважали в інституті Біловодченко Анатолій Іванович, керівник кафедри ливарного виробництва. Разом з новим ректором, а в ті роки вони змінювалися дуже часто, Четковим Веніаміном Кузьмичем він продовжує будівництво спортивно-оздоровчих таборів «Тиша» і «Промінь», закінчує будівництво їдальні, будує будинок металургів. Він вирішує питання дотації путівок.
Анатолій Іванович стає ініціатором виділення студентів в самостійну профспілкову організацію в 1974 році, яку очолює Скударь Валерій Маркович.
В1975 році до керівництва профспілковою організацією приходе людина і талановита людина, кандидат технічних наук Карпенко Володимир Михайлович. Він зумів підняти на новий рівень організацію соціалістичного змагання. Велику допомогу в вирішенні цього питання йому подавав О.О. Сердюк.
Разом з студентським профспілковим комітетом їм вдалося змінити відношення адміністрації інституту до соціальних питань. Починається будівництво їдальні, третього гуртожитку для студентів. Профспілкова організація стає центром усієї роботи по вихованню і організації відпочинку.
В 1980 році Володимир Михайловича признають проректором з наукової роботи і до керівництва профспілковою організацією приходе не менш талановита людина Васильєв Петро Володимирович. Він продовжує роботу почату своїм попередником і разом з Сердюком О.О. розробляють положення по підбиття підсумків соціалістичного змагання. Йому прийшлося і проводити зміну профспілкових документів.
В межах проведення зміни велась велика робота по підвищенню бойоздатності профспілкової організації.
В 1984 році профспілкову організацію працівників, а 1994 року об`єднану профспілкову організацію уже ДДМА очолює Анатолій Дмитрович Кошевий, який працює в Академії з 1966 року.
Прийнявши естафету від Петра Володимировича, Анатолій Дмитрович разом з адміністрацією академії пройшов довгий шлях подальшого розвитку інституту, взявши на себе обов`язки по налагодженню процесу нагороди працівників медаллю «Ветеран праці СРСР», по подальшому розвитку соціалістичного змагання, по налагодженню процесів роботи їдальні, по організації відпочинку працівників і студентів академії.
Після розвалу Радянського Союзу напрямок роботи профспілкового комітету змінюється, тому що більше треба було займатися правовим захистом, інформаційною роботою, виплатою заробітної плати.
В 1994 році інститут, пройшовши акредитацію, отримав статус Академії, але роботи стало ще більше. Важливим напрямком, потребуючим великої підготовчої роботи, стало заключення «Колективного договору» між працівниками і адміністрацією Академії, яке було здійснено в 1995 році. Його вперше підписали ректор Академії В.Ф. Потапкин, та голова профспілкового комітету А.Д. Кошовий. Так з`явився один з важливих документів, захищаючий інтереси працівників і студентів.
За роки існування Академії зроблено дуже багато. Покращились умови праці і відпочинку в спортивно-оздоровчих таборах. Гуртожитки Академії і спортивно-оздоровчі табори займають перші місця в змаганнях які проводить Обком профспілки працівників освіти і науки.
Особливу увагу профспілковий комітет приділяє відпочинку працівників, дітей працівників і студентів. Заключені договори по лікуванню та оздоровленню з санаторіями «Святі гори», «Мій Моршин», «Трускавець», «Одеса», «Хмільник», з іншими навчальними закладами, які мають спортивно-оздоровчі табори на березі моря.
Такий великий обсяг робіт став можливим завдяки тому, що в профспілковому комітеті працювали такі відомі працівники і студенти, як і професор Клименко Г.П., проф. Белкін М.Я., проф. Мироненко Е.В., доценти Сердюк О.О., Володченко Г.Ф., Чижиков Г.І., Гузенко В.С., Коновалова С.О., Єлецьких С.Я., старші викладачі Бражнік В.Я., Жаріков С.В., Волков Д.А., Колесов С.В., Жабін О.І., Кошева Л.В. та багато інших працівників і студентів.
Зараз профспілкова організація ДДМА – одна з найкращих у місті і нараховує більше шести тисяч членів. Вона отримала визнання не тільки в Донецькій області, а і в межах України. Підтвердженням цього є те, що голова профспілкового комітету А.Д. Кошевий був делегатом Х з`їзду працівників освіти вищої школи у м. Москва в 1987 році, ХV з`їзду профспілок України у м. Києві в 1990, від 1 до 5-го з`їзду включно працівників освіти і науки України в 1990, 1991, 1995, 2000, 2005 роках.
Профспілкова організація була кращою в Донецькій області в 2004 році, зайняла друге місце серед вузів в 2008 році, зайняла перше місце серед вузів з охорони праці в 2010 році і має ще дуже багато здобутків, а голова профспілкового комітету А.Д. Кошевий більше двадцяти років є членом обкому профспілки працівників освіти і науки, двадцять років був членом президії обкому, десять років членом ЦК профспілки працівників освіти і науки, нагороджений майже усіма профспілковими нагородами.
З 1974 по 1994 рік в інституті, а потім в Академії існували профспілкова організація студентів. Серед голів які очолювали її, а їх було дуже багато, вагомий внесок і її існування внесли перший голова Скударь Валерій Маркович, який стояв у її організації та становлення. Став засновником цілого ряду започаткувань.
Дуже великий внесок в існування та розвиток студентської профспілки вніс Медведєв В’ячеслав Степанович, який очолював її з 1981 по 1986 рік. Під його керівництвом профспілка дійсно стала організацією яка виконувала великий обсяг робіт. Керівництво студклубом, спортклубом, тур клубом, яке здійснювала студентська профспілка, зробила їх дуже помітними в інституті.
Разом з профспілковим комітетом працівників було організовано змагання серед академічних груп та факультетів, оздоровлення в спортивно-оздоровчому таборі «Промінь», та реконструкція цього табору. Після того як пішов з профспілкового комітету В.С. Медведєв в 1986 році, голови почали змінюватися практично кожного року, тому у 1994 році на прохання студентів пройшло об`єднання профспілкових комітетів.
