Десять років тому Краматорськ рішуче виступив проти російської окупації. 17 квітня 2014 року, уже коли в місті були присутні російські терористи, тисячі краматорців вийшли на один з найбільших мітингів, а щороку після того в цей день від літака стартує Хода Вільних Людей.
Тоді біля нашого літака ми підтвердили, що Краматорськ бачить своє майбутнє лише в незалежній, сильній та вільній Україні.
Як з’явився День вільних людей у Краматорську і що цьому передувало, згадує журналіст інтернет-видання Kramatorsk Post Максим Ходушко.
«Вільні люди вийшли за Україну
Хоча на перший погляд місто на той момент жило майже звичайним життям, уже п’ять днів як були захоплені виконком та міськвідділ, а в будівлі місцевого СБУ теж господарювали представники так званої «днр».
Але це не завадило громадським активістам та представникам проукраїнських сил організувати славнозвісний мітинг, завдяки якому в сучасній історії Краматорська з’явився День вільних людей.
Теплого вечора 17 квітня 2014 року з різних боків струмочками збиралися громадяни України з прапорами, стрічками, плакатами та за покликом серця, щоб цим сміливим актом мирного спротиву нагадати: Краматорськ – це Україна!
У той час у місті була Самооборона, деякі учасники з якої стали потім бійцями АТО. Саме вони спостерігали та готові були дати відсіч агресивним діям натовпу на протилежному боці вулиці, серед якого не тільки з характерною зовнішністю, але і з ганчірками «днр» людей було чимало.
А крім цього, на моє переконання, від крові нас тоді врятувало безліч тележурналістів, зокрема іноземних, а також світлий час доби. За місяць до того, 13 березня, у Донецьку і більший за розміром мітинг не зупинив агресорів від кровавих дій.
На мітингу 17 квітня був навіть кордон міліції. Наскільки пам’ятаю, міліціонери були без будь-яких спеціальних засобів, навіть без гумових палиць.
З українськими прапорами нас зібралося близько 1500 людей. Цю цифру трохи згодом порахували по головах зі світлини, зробленої згори, на яку потрапив увесь мітинг.
Уже в окупованому місті люди тримали рідні прапори й не думали розходитися. Не розходилися ані тоді, коли в нас кидали яйцями, ані тоді, коли в натовп намагалася в'їхати машина.
Потроху мітинг скінчився, а люди розійшлися. Це була остання така подія до звільнення міста.
Як народилася традиція зустрічатися біля Літака
Одна з ознак нашого українського менталітету, а відповідно часто й стилю спілкування, чітко виражена в такій приказці: «Де два українці, там три гетьмани». Це й про те, що чимало разів за минулі роки доводилося чути вимірювання хто організував, хто охороняв, та й взагалі хто придумав провести цей мітинг біля Літака.
Я вже сказав, що організаторів було чимало і хай вони не соромляться і самі розкажуть свої історії. Представники тодішньої Самооборони можуть зробити теж саме. Але далі я розповім, як і коли з’явилася ідея зустрічей саме біля Літака.
Отже, передісторія така. У ніч з 13 на 14 березня 2014 року з Донецька прийшла страшна звістка, – на великому проукраїнському мітингу зарізали молодого свободівця Дмитра Чернявського.
А вдень 15 березня в Краматорську так звані «прихильники федералізації» – маска, під якою не дуже й ховалися проросійські елементи, – у кількості близько двохсот людей пройшли по тодішній вулиці Соціалістичний уздовж готелю «Краматорськ». Йшли під російським триколором з бабусею-кульбабкою на чолі колони, яка тримала ікону в руках. Потім вони знову зібралися на свій шабаш на площі Леніна.
Представники КрамМайдану, попри напругу і те, що трапилося в Донецьку, теж зібралися. Людей близько сорока, ми стали трохи осторонь від погруддя Шевченка, у сквері. Повз проходили, вступаючи в «душоспасітельниє бєсєди» хлопці немісцевого вигляду та говірки.
Саме в той день на КрамМайдані й народилася ідея проводити живі коридори. Спочатку прозвучала пропозиція робити їх уздовж Соціалістичної, але тут же з метою безпеки було підтримано думку про зустрічі біля Літака – подалі від Леніна та й вулиця жвава. У цієї ідеї навіть є конкретне ім’я, але є не певен, чи хоче дівчина, яка це тоді запропонувала, щоб її зараз згадували.
Живі коридори відбулися 22 та 29 березня, а 5 квітня живому коридору передував суботник біля Вічного вогню. Патріоти збиралися біля Літака, так само як наступні роки для Ходи, майоріли прапори, лунав Гімн, скандування, але тоді ходили тільки до барахолки вгору і до Молодіжного вниз.
12 квітня живий коридор не відбувся з відомих причин, а вже 17-го нинішнє місце збору набуло по-своєму героїчного забарвлення.
17 квітня було, є і буде в Краматорську Днем вільних людей. Українці – вільні люди!»
Пропонуємо подивитися, як проходив День вільних людей у 2017 році, і почути згадки учасників про ті події.
