ENG
  • Ученість — солодкий плід гіркого коріння.

  • Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів

  • Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.

  • Важлива не кількість знань, а якість їх.

  • Є тільки одне благо - знання й тільки одне зло - неуцтво.

  • Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

  • Бич людини - це уявлюване знання.

  • Знання - сила.

  • Знання - знаряддя, а не ціль.

  • Запам'ятовувати вміє той, хто вміє бути уважним.

Донбаська державна
машинобудівна академія

Останні новини

Перемога на Всеукраїнській історико-краєзнавчій конференції «Південно-Східна Україна: зі стародавності у ХХІ століття»
1.jpg

ХVІІ Всеукраїнська історико-краєзнавча конференція учнівської та студентської молоді «Півд...

Четвер, 19 грудня 2024
Медіагрупа «Академія» – 25 років натхненної роботи
000.jpg

17 грудня медіагрупа «Академія» вважає своїм днем народження, бо саме в цей день 25 років тому в...

Вівторок, 17 грудня 2024
Всеукраїнська конференція «Мій рідний край, моя земля очима сучасників» об’єднала учнівську та студентську молодь з усієї України
1.jpg

ХV Всеукраїнська краєзнавча конференція учнівської молоді «Мій рідний край, моя земля очим...

Понеділок, 16 грудня 2024
Рада студентського самоврядування ДДМА взяла участь у зустрічі з Міністром освіти і науки України
2.jpg

У Києві в стінах Міністерства освіти і науки України відбулася офіційна зустріч представників ор...

П'ятниця, 13 грудня 2024
Чи можуть чоловіки-студенти і викладачі виїжджати за кордон
1.jpg

На сайті ДДМА публікується багато запрошень на конференції, навчання, стажування, зокрема за кор...

Четвер, 12 грудня 2024

Студенти Академії долучилися до міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка

1.jpg

В Академії відбувся перший (вишівський) етап XV Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка. За умовами конкурсу учасники від руки писали твір на тему «Ген непокори українського народу через призму творчості Тараса Шевченка». У творі необхідно було провести паралель із сучасними подіями – боротьбою за незалежність України.

Як розповіла членка журі, доцентка кафедри мовної підготовки ДДМА Ганна Ковальова, загалом у першому етапі взяли участь 10 студентів ДДМА гуманітарного і негуманітарного напрямів підготовки.

За результатами конкурсу 1-е місце серед негуманітарного напряму підготовки посіла Олена Дьяченко (група ММ-23), серед здобувачів гуманітарного напряму підготовки 1-е місце здобула Поліна Скиба (група МН-24м). На 2-му місці – Марта Мельник (група ММ-24), 3-є місце – Костянтин Биліна (група ЗВ-24).

Олену Дьяченко і Поліну Скибу журі рекомендували для участі в другому (обласному) етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, який проходитиме у грудні цього року.

Вікторія Лебединська

 

Пропонуємо до вашої уваги конкурсну роботу Олени Дьяченко.

ГЕН НЕПОКОРИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Беру з полиці «Кобзар» Тараса Шевченка, розгортаю його, сторінка за сторінкою стають переді мною картини сивої давнини рідної неньки України.

Моя Батьківщино! Мій знедолений народе! Велич, краса і духовність – усе оспівує великий Кобзар. Зупиняюсь на улюблених рядках відомих усім українцям поезій…

«Заповіт» – палке звернення Шевченка до свого народу, заклик до єднання заради його майбутнього: «кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте».

«Садок вишневий коло хати» – дарування легкості, усвідомлення того, що ти на своїй землі, де жили предки-орачі, де цінується українське слово та українська душа – народна пісня. Великий співець привчає нас любити «садок вишневий коло хати» та родину.

«Думи мої, думи» – актуальність цих рядків дивує і надихає, голос Шевченка-пророка звучить у душі кожного з нас:

«Встане Україна
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти».

Читаючи Шевченкові твори, завжди думала, що мова йде про наше минуле. Але ж хіба лише про минуле? Адже зараз ми, українці, так само боремось за мову, за народ, за єдність нашої держави. Шевченкова поезія стирає межу між минулим і майбутнім, і материнські сльози, і сирітські благання, і вдовиний відчай, і кров патріотів – є скрізь і в будь-який час. Не буде у нашого народу легкої долі, як не було легкої долі й у Тараса Шевченка. Та дуби виростають і стають міцними при сильних вітрах, а справжні діаманти утворюються під високим тиском.

Кобзар закликає нас:

«Борітеся – поборете! Вам Бог допомагає!
За вас правда, за вас слава і воля святая».

Саме ці слова прозвучали з уст Героя Небесної Сотні вірменина Сергія Нігояна.

Саме ці слова і зараз, у час воєнного лихоліття кличуть до бою, вселяють надію на щасливе вільне майбутнє, надають віри в Перемогу.

Саме ці слова у звільненому від російських окупантів місті Балаклія Харківської області наші воїни написали на білборді.

Ми знову й знову повертаємось до творчості Тараса Шевченка, усвідомлюємо духовну міць його творів, їх значущість установлені нашої національної самобутності. Поезія Шевченка – наша гідність, дух і слава.

Де ж наш народ бере віру в себе? Я впевнена, і віра, і воля є складниками нашого генетичного коду, генетичного коду всього українського народу, який століттями виборював свою незалежність, відстоював власну неповторність.

Нині гинуть діти, старці, мирні люди, а прості українські хлопці стають Героями. Україна виборює волю, єднає свій народ та зміцнює державу. Ми усвідомлюємо, що насправді Великий Співець, наш Кобзар, Тарас Шевченко – дійсно наш Пророк, він вкрай необхідний нам, його слово – джерело сили, духу українського народу. У його творах що не думка – то пряме влучання у наше сьогодення. Чи не дивно, що минуле спонукало Тараса Шевченка до написання великих поезій, які й зараз промовляють до нас пророчі слова Великого поета, надихають нас на подвиги, дають силу та мужність не зупинятися, не здаватися, а йти лише вперед, вперед до Перемоги.

Якби ж серед нас і зараз був Тарас Шевченко! Він писав би нові поезії, продовжував боротьбу за національну свободу та незалежність України, захищав би українську мову – бо саме вона є ключовим елементом нашої національної ідентичності. І не було б по-іншому, бо усе своє життя Шевченко був пов’язаний з долею України, та закликав народ:

«Свою Україну любіть,
Любіть її… во врем’я люте,
В останню тяжкую минуту
За нею Господа моліть».

Буде Перемога! Буде Україна! Буде Воля, Єдність, Велич! Не може бути інакше, бо ми – Українці, нащадки Великого Кобзаря! У нас душа України, воля козаків, мова Шевченка! Кожен з нас має національну особливість – українську ідентичність – «ген непокори», який передано кожному українцю, кожному Патріоту.