Ти - моя честь, моє життя і слава

Мова наша рідна українська,
Так не цураймося ж її!
Святая спадщина це наша,
Любить повинні ми її!

9 листопада 1997 р. був виданий указ Президента України "Про День української писемності та мови", на честь вшанування православною церквою пам'яті святого преподобного Нестора-літописця, мощі якого покояться у печерах Києво-Печерської лаври.

Преподобний Нестор - киянин, у сімнадцять років прийшов у відому Києво-Печерську обитель послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив навіть найвидатніших старців. Під час постригу в ченці був удостоєний сану ієродиякона. Головним його послухом у монастирі стала книжкова справа. Найвидатнішою роботою Нестора вважається пам'ятник вітчизняного літопису "Повість временних літ", написаний на початку XII століття. Всі наступні літописці, де б вони не створювали свої літописи, лише переписували уривки з його праць.

Українська мова - багатостраждальна дитина нашого народу! На сучасному етапі життя, якщо спитати українців: "Який шлях довелося пройти українській мові, щоб здобути статус національної?", лиш деякі з них дадуть аби яку відповідь. Молодь у більшості не цікавить, чому, живучи на Україні, ми розмовляємо російською мовою, але на це є причини. Мені хотілося б зробити невеличкий екскурс в історію і розповісти про силу силенну української мови.

Україні в оточенні могутніх агресивних сусідів (Туреччини, Польщі, Росії) за часів Хмельниччини не пощастило вибороти незалежності. Вона звертається до Москви за допомогою, як рівноправний партнер, проте сторони вкладали в угоду різний зміст. Україна намагалась врятуватись від знищення, Москва ж - поширити свої володіння. Далі був Петро I, Катерина II, більшовики, вони називали мову "малорусским наречием". Активну участь у знищенні мови брала російська Православна Церква. У церквах священики переконували мирян, що так зване українофільство - це єресь, гріх, саме безбожники "выдумывают малороссийский национальный вопрос", бо "все мы настоящие русские и составляем единый и нераздельный русский народ". Були часи, коли здавалось, ось-ось - і тисячолітня мова, давня і багата культура перестане існувати. Але дякуючи богу та незламному духу українців, ми маємо змогу вільно розмовляти українською мовою.

У сьогоденні багато українців знають українську мову, але, на жаль, розмовляють російською. Що зробити, щоб ми любили мову не словом, а ділом? Я вважаю, що потрібно трохи об'єднати курс української мови та історію і з дитинства починати потроху розказувати дітям про тернистий шлях української мови, таким чином визиваючи гордість у школярів за вміння володіти і розмовляти українською мовою.

В нашій академії існує і розвивається клуб шанувальників української мови "Джерело". Хлопці та дівчата знаходять вільну хвилинку, аби виказати свою повагу як мові, так і людям, які боролися за її право вільно існувати. 7 листопада, завдяки зусиллям клубу, а також наступним студентам (Просов М. ІТ 05-2, Бурдов І. МО 05-2, Сусяк І. ІТ 05-3, Кобихно Я. ІТ 05-3, Варламова В. ІТ 05-3, Баранник Н. ЕСА 05-2, Натрус А. ЕСА 05-2, Павлюков Д. ІТ 05-1, Чумак І. ІТ 05-1, Зима О. ІТ 05-3, Дугінова А. ІТ 05-3, Євдокимов С. ІТ 05-1, Кобеляцька О. МТО 05-1, Химочка А. ПТМ 05-1, Булаш А. АПП 04-2, Кулиш А. АПП04-2, Шепель А. АПП04-2, Тішина І. Ф 03-2, Лантух Е. Ф 03-2), організовано вечір вшанування Дня української мови. Студенти почали вечір з історичної довідки, далі було продемонстровано гарні здібності розповідати вірші, а на кінець для всіх бажаючих проведена вікторина.

Олена Бережна